Вітамін B12 (ціанокобаламін)

Вітамін В12

 

Вітамін B12 (ціанокобаламін) – водорозчинний вітамін, який відіграє ключову роль в процесі кровотворення і дозрівання еритроцитів, роботі нервової системи. Бере участь в синтезі креатиніну, метіоніну, нуклеїнових кислот, ацетилхоліну, регулює роботу системи згортання крові, необхідний для росту і реплікації клітин, забезпечує синтез мієлінової оболонки нервових волокон. Вітамін В12 має дві коферментні форми: метилкобаламін та дезоксиаденозилкобаламін (кобамамід), містить мінерал кобальт і ціаногрупу, які утворюють координаційний комплекс.

Ціанокобаламін також відіграє важливу роль в метаболізмі фолієвої кислоти, а саме бере участь в її транспорті до клітин. В організмі людини не синтезується, а надходить з продуктами харчування тваринного походження (молоко, м’ясо, печінка, нирки, риба, яєчний жовток). При потраплянні вітаміну разом з їжею в шлунок, він зв’язується із внутрішнім фактором Кастла (білок, що синтезується парієтальними клітинами слизової оболонки шлунку). Далі всмоктування даного комплексу відбувається у клубовій кишці, а в клітинах слизової оболонки вітамін В12 вивільнюється і зв’язується із білком – транскобаламіном, який доставляє ціанокобаламін до печінки та інших тканин.

Дефіцит вітаміну В12 проявляється мегалобластною анемією, втомою, слабкістю, запорами, втратою апетиту та ваги, неврологічними симптомами (оніміння, поколювання в кистях і стопах). Причиною дефіциту є недостатня секреція слизової шлунка внутрішнього фактора Кастла, викликана утворенням антитіл до парієтальних клітин шлунка, які його продукують. При нестачі ціанокобаламіну найбільш виражені зміни відбуваються у проліферуючих клітинах, наприклад, у клітинах кісткового мозку, порожнині рота, язика та шлунково-кишкового тракту, що веде до порушення кровотворення, глоситу, стоматиту та кишкової мальабсорбції.

До групи ризику по дефіциту вітаміну В12 належать вегетеріанці, люди, які зловживають алкоголем, пацієнти з захворюваннями шлунково-кишкового тракту, пацієнти, що приймають  інгібітори протонової помпи (омепразол, омез), блокатори Н2 гістамінових рецепторів (ранітидин), пацієнти з цукровим діабетом і ті, що тривало приймають метформін.

 

Підготовка пацієнтів відповідно до загальних правил

 

Матеріал: сироватка крові.

 

Транспортне середовище: вакутайнер з активатором згортання з/без гелевої фази.

 

Стабільність проби:

• 8 годин при температурі +20 – +25℃
• 48 годин при температурі +2 - +8℃
• 30 днів при температурі -20℃
• заморожувати лише 1 раз

 

Метод: імунохемілюмінісцентний аналіз

 

Аналізатор: Cobas e411, Roche Diagnostics GmbH, Швейцарія

 

Референсні значення (норма):

197 – 771 пг/мл або 145 – 569 пмоль/л

 

Основні покази для призначення аналізу:

• діагностика анемій;
• діагностика вроджених форм дефіциту вітаміну В12;
• неврити, нейропатії, параліч;
• підозра на мієлопроліферативні захворювання;
• атрофічний гастрит;
• неспецифічний виразковий коліт;
• хвороба Крона;
• целіакія;
• лімфома тонкої кишки;
• контроль стану при строгій вегетаріанській дієті;
• зміни в поведінці (дратівливість, сплутаність свідомості, депресія), запаморочення, слабкість, втома, яка не проходить після відпочинку;
• пацієнти, які мають дефіцит вітаміну В12 для визначення ефективності лікування та корекції дози препарату.

 

Інтерпретація результатів

Причини підвищення:

• мієлопроліферативні захворювання (гострий і хронічний мієлолейкоз, еритромієлоз, моноцитарний лейкоз, лімфолейкоз);
• захворювання печінки (гострий і хронічний гепатит, цироз, печінкова кома);
• справжня поліцитемія;
• ниркова та серцева недостатність;
• лікування препаратами вітаміну В12.

Причини зниження:

• недостатнє надходження вітаміну з їжею;
• вроджений дефіцит внутрішнього фактора Кастла;
• вроджені метаболічні порушення, зокрема дефіцит транскобаламіну (через який порушується всмоктування і транспортування вітаміну В12);
• мегалобластна анемія (хвороба Аддісона-Бірмера) зумовлена наявністю аутоантитіл проти парієтальних клітин слизової оболонки шлунка;
• атрофічний гастрит;
• повне або часткове видалення шлунка;
• запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт, регіонарний ентерит);
• целіакія;
• хвороба Альцгеймера;
• паразитарні захворювання (дифілоботріоз);
• вагітність (частіше в останньому триместрі);
• туберкульоз клубової кишки;
• лімфома тонкої кишки;
• внаслідок прийому колхіцину, антибіотиків, протисудомних препаратів і комбінованих оральних контрацептивів.