Вітамін B12 (ціанокобаламін)
Вітамін B12 (ціанокобаламін)
Вітамін В12
Вітамін B12 (ціанокобаламін) – водорозчинний вітамін, який відіграє ключову роль в процесі кровотворення і дозрівання еритроцитів, роботі нервової системи. Бере участь в синтезі креатиніну, метіоніну, нуклеїнових кислот, ацетилхоліну, регулює роботу системи згортання крові, необхідний для росту і реплікації клітин, забезпечує синтез мієлінової оболонки нервових волокон. Вітамін В12 має дві коферментні форми: метилкобаламін та дезоксиаденозилкобаламін (кобамамід), містить мінерал кобальт і ціаногрупу, які утворюють координаційний комплекс.
Ціанокобаламін також відіграє важливу роль в метаболізмі фолієвої кислоти, а саме бере участь в її транспорті до клітин. В організмі людини не синтезується, а надходить з продуктами харчування тваринного походження (молоко, м’ясо, печінка, нирки, риба, яєчний жовток). При потраплянні вітаміну разом з їжею в шлунок, він зв’язується із внутрішнім фактором Кастла (білок, що синтезується парієтальними клітинами слизової оболонки шлунку). Далі всмоктування даного комплексу відбувається у клубовій кишці, а в клітинах слизової оболонки вітамін В12 вивільнюється і зв’язується із білком – транскобаламіном, який доставляє ціанокобаламін до печінки та інших тканин.
Дефіцит вітаміну В12 проявляється мегалобластною анемією, втомою, слабкістю, запорами, втратою апетиту та ваги, неврологічними симптомами (оніміння, поколювання в кистях і стопах). Причиною дефіциту є недостатня секреція слизової шлунка внутрішнього фактора Кастла, викликана утворенням антитіл до парієтальних клітин шлунка, які його продукують. При нестачі ціанокобаламіну найбільш виражені зміни відбуваються у проліферуючих клітинах, наприклад, у клітинах кісткового мозку, порожнині рота, язика та шлунково-кишкового тракту, що веде до порушення кровотворення, глоситу, стоматиту та кишкової мальабсорбції.
До групи ризику по дефіциту вітаміну В12 належать вегетеріанці, люди, які зловживають алкоголем, пацієнти з захворюваннями шлунково-кишкового тракту, пацієнти, що приймають інгібітори протонової помпи (омепразол, омез), блокатори Н2 гістамінових рецепторів (ранітидин), пацієнти з цукровим діабетом і ті, що тривало приймають метформін.
Підготовка пацієнтів відповідно до загальних правил
Матеріал: сироватка крові.
Транспортне середовище: вакутайнер з активатором згортання з/без гелевої фази.
Стабільність проби:
- 8 годин при температурі +20 – +25℃
- 48 годин при температурі +2 - +8℃
- 30 днів при температурі -20℃
- заморожувати лише 1 раз
Метод: імунохемілюмінісцентний аналіз
Аналізатор: Cobas e411, Roche Diagnostics GmbH, Швейцарія
Референсні значення (норма):
197 – 771 пг/мл або 145 – 569 пмоль/л
Основні покази для призначення аналізу:
- діагностика анемій;
- діагностика вроджених форм дефіциту вітаміну В12;
- неврити, нейропатії, параліч;
- підозра на мієлопроліферативні захворювання;
- атрофічний гастрит;
- неспецифічний виразковий коліт;
- хвороба Крона;
- целіакія;
- лімфома тонкої кишки;
- контроль стану при строгій вегетаріанській дієті;
- зміни в поведінці (дратівливість, сплутаність свідомості, депресія), запаморочення, слабкість, втома, яка не проходить після відпочинку;
- пацієнти, які мають дефіцит вітаміну В12 для визначення ефективності лікування та корекції дози препарату.
Інтерпретація результатів
Причини підвищення:
- мієлопроліферативні захворювання (гострий і хронічний мієлолейкоз, еритромієлоз, моноцитарний лейкоз, лімфолейкоз);
- захворювання печінки (гострий і хронічний гепатит, цироз, печінкова кома);
- справжня поліцитемія;
- ниркова та серцева недостатність;
- лікування препаратами вітаміну В12.
Причини зниження:
- недостатнє надходження вітаміну з їжею;
- вроджений дефіцит внутрішнього фактора Кастла;
- вроджені метаболічні порушення, зокрема дефіцит транскобаламіну (через який порушується всмоктування і транспортування вітаміну В12);
- мегалобластна анемія (хвороба Аддісона-Бірмера) зумовлена наявністю аутоантитіл проти парієтальних клітин слизової оболонки шлунка;
- атрофічний гастрит;
- повне або часткове видалення шлунка;
- запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт, регіонарний ентерит);
- целіакія;
- хвороба Альцгеймера;
- паразитарні захворювання (дифілоботріоз);
- вагітність (частіше в останньому триместрі);
- туберкульоз клубової кишки;
- лімфома тонкої кишки;
- внаслідок прийому колхіцину, антибіотиків, протисудомних препаратів і комбінованих оральних контрацептивів.